Я сотні раз собі казала: «Ні!»
Від тебе очищала серця ложе,
Гасила спопеляючі вогні,
Просила: «Поможи мені, мій Боже!»
І загортав у піну Бог вогні
Вигоював цілунками урази.
Терплячий… Він усе прощав мені.
Не дорікнув, не висміяв ні разу.
А я до тебе… (знов за рибу гріш!…)
Неслась бджолою – ну, тримайся, луже!
Із різних ЗМІ, із соцмереж, афіш
Мені ти кидав пастки, любий друже.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769176
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.01.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)