Там, на краю п'янких нездійсненних мрій
найкраще літається...Вітер потужний й крила
дарують надію і закликають до дій.
Немов для Ассоль прекрасні багряні вітрила.
Там, на краю, найпрекрасніший краєвид.
Нехай і в тумані, та нас усе невідоме
ще дужче притягує, наче міцний магніт,
уяву розбурхує більше, ніж рідне, знайоме.
Там, на краю, в безмірному вихрі бажань,
летимо у безодню чи навзнак падаєм в хмари.
Сп'янілі від слів, чужих потаємних зізнань,
втрачаємо здатність різнити реальність й примари.
Там, на краю...Залишається крок один,
а ми стоїмо, ніби робимо виклик долі.
Зачаровані рухом світил, плином годин,
втрачаємо щось особливе в собі поволі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769276
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2018
автор: Юлія Сніжна