Душа босоніж снігом... Ледь жива.
Ти їй ножа у спину, чи ж забув,
Що душі не вмирають?До Різдва
Старенький місяць втомлений заснув.
Душа босоніж. Забруднила сніг
Червоним. Ну нічого. Пропаде
Усе водою. Піде на ночліг
До мене місяць. Сум мій проведе
Назавжди потім. Я щаслива знов.
Відперу сніг, у дощ перетворю.
Блукає світом кинута любов.
Я з місяцем старим проговорю,
І борщ йому смачнесенький зварЮ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769298
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2018
автор: Відочка Вансель