На межі двох віків, двох століть
Ти покинув мене так поспішно...
Завинула свій біль у сувій
І в майбутнє пішла безутішна
Наче все, як колись навкруги:
Дні народження, друзі і свята,
У хурделицях- Ночі святі
І на Паску- барвінок хрещатий
Щовесни відхурделює цвіт
І лягає у землю зернина,
Аби хлібом ступити у світ,
Аби тішилась з того людина
Матіола-чаклунка цвіте,
Приворожує зорі до себе
І усе, як бувало колись...
Лиш без тебе, мій любий, без тебе
Я дозріла, коханий, сама,
Навіть більше: я стала бабуся.
В домі нашім живе тишина
Світ очима твоїми дивлюся
Ти дідусь, тільки в інших світах...
Подивитись приходиш тихенько
По зимових засніжених снах,
Щоб побачити риску рідненьку
Наче все, як колись навкруги,
Тільки роки, як птиці - у небо,
Покриваються сріблом батьки,
Лиш без тебе, дідусю, без тебе
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769329
Рубрика: Присвячення
дата надходження 02.01.2018
автор: Надія Карплюк-Залєсова