Шматок життя- батьківська рідна хата
Старенька мати, сива та сама
Теплом, в обіймах, марить он загата
Гуляє спогад... часу вже нема.
Дороги перехресні- сніг, замети
Старечі руки, в зморшках сивина
Лиш в небі вітер витина сонети
Матусю рідна! Чом така сумна?
Згубилась радість- гріх мій, мамо, гріх
Той вічний гріх без сповіді й причастя
Вже не лунає сміх, дитячий сміх
Лиш каяття, в нім вічне, певно щастя.
Твоє життя- в нім зцілення душі
А в ній любов, віджита самотою
Так одиноко квітнуть спориші-
Хоч мить побути, мамо, із тобою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769413
Рубрика: Присвячення
дата надходження 03.01.2018
автор: Леся Утриско