А за вікном сухі дощі ідуть із неба,
Мурали промокають до кісток.
Вдихнути вас на повні груди є потреба.
А спрага мучить, ще і ще ковток,
Напитися...
Настояного на коханні зілля-трунку.
Відчути поруч, з-поміж кам'яних споруд,
Зривати почуття й шукати порятунку ,
У чорнім небі пломеніти, як салют.
Хотілося.
За мить, із неба темного повалить сніг.
Укриє відчуття пуховим покривалом.
І біло, й зимно, й тихо стане все навкруг.
Лишайся в памяті красивим ідеалом
Навік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769416
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2018
автор: lesi4ka0104