Така красива, ніжна і чужа...
У чорний оксамит убрався день.
На вістрі нескінченного ножа
Її душа затишшя не знайде.
Уже й не плаче, у косі заснув
Не зайчик сонячний, а поцілунок твій.
Приманювала восени весну,
Щоб зараз обійняти сніговій.
Вона красива, іншої нема
На цьому світі, хоч кричи, хоч плач,
Хоч до ворожки...стелиться туман,
Неначе люта, серед жнив, зима
Під ноги кинула імлистий плащ
І в натовпі лишилася сама, -
Перлиста, недосяжна і німа.
01.01.18.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769443
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2018
автор: Ліна Ланська