Чому усім буває сумно
Як осінь землю огорта?
Бо певно досі наша думка
У літніх променях літа.
Холодні, вже не тихі ранки:
То дощ, то вітер, то мороз.
Чомусь на серці роблять рани,
Неначе хоче вбити хтось.
Пожовкле листя, голі віти,
Дерева знову наче сплять.
І люди вже не хочуть жити,
І нерви їхні вже киплять.
Осіннє сонце вже не гріє,
А люди хочуть ще тепла.
Рятують їх, лише обійми,
Обійми, сповнені добра.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769451
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.01.2018
автор: Тетяна Весна