Узимку дощ. О як це вже звично…
Проникає між пальці вологість.
І панна якась столична
Нарікає комусь на вбогість...
Узимку дощ. Це схоже на ве́сни,
Але тут не потрібне кохання –
Воно і саме воскресне
Без нашого з вами бажання.
***
Узимку дощ... Не бійтесь слизоти́.
Це ліпше аніж лід на втомленім бетоні.
І хочеться іти. Як дощ оцей іти.
Не знаючи страху. Не знаючи кордонів.
3.І.2017 р. © А. Тофан
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769463
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.01.2018
автор: Андрій Тофан