Скажи собі хто ти такий і скільки у тебе мрій,
Чому ти ховаєш в душі отой незбагненний біль,
Де зникло твоє тепло, розтало у хвилі стихій?
Його вже давно нема, в горнятку із чаєм сіль.
У серці зима затяжна і падає мокрий сніг,
Кидає угору і вниз, ти просиш собі постій.
Ти більше мене не тривож! Спини на хвилину біг,
Хочу побачити сонце, а ти відкидаєш тінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769489
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2018
автор: Олеся Шевчук