Стоїть з валізою. Не речі
Поклала душу й почуття
У неї. Їй вклонився вечір.
Ну що ж... Таке воно життя...
І ні сльозинки не скотилось,
Здавила пустка і болить.
Життя ж іде. Не зупинилось.
А з ним... Побачитись на мить...
Закрила двері. Помолилась.
Лиш дощ проводив на перон.
Подумала :якби спізнилась -
Перепросив би?.. Саксофон
З дощем здощив десь в унісон...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769493
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2018
автор: Відочка Вансель