Падає сніг, наче попіл,
сірий, холодний, німий.
Все у заметах і копах
із сподівань наших, мрій…
Зимно і сіро усюди,
все поглина заметіль.
Сунуть зіщулені люди,
холодом дме звідусіль.
Студень скував усе тіло,
ось перехожий зомлів…
Слово, на жаль, – ще не діло,
тонемо в морі зі слів.
Сипле нещадно доокіл,
ніби розірвано міх.
Ні, то не сніг, то все ж попіл…
Попіл пожарів старих!
03.01.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769521
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.01.2018
автор: Олександр Мачула