Ні, я не ангел, але і не демон…
Я не свята, така ж грішна, як ви.
Тільки от що – там, де часто темно,
Там непомітні яскраві шви.
Там, де за маскою схована підлість,
Завуальована в піжмурки гра,
Там все відкриється рано чи пізно,
На все в цьому світі приходить пора.
Люди, як зомбі. А може, як ля́льки,
Як манекени, із дня в день живуть.
Ми забуваєм про гріх і про чесність,
Ми забуваєм життя вічну суть.
Ні, я не кажу, що чимсь від всіх краща,
Що, може, щось більше знаю від вас.
Щодня викорінюю гордості хащі,
Щоб в душу не лізли крізь відстань і час.
Я вірю, що люди все ж стануть добріші,
Хай нас не хвилює, що хтось кращий нас.
Тоді, певно, й небо буде́ яскравіше,
Тоді, певно, й Бог усміхнеться на час...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769551
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.01.2018
автор: Okssana