Вліво, вправо – виляє дорога.
Та, прямісінько йду я в той дім,
Де надіюсь, повір, лиш на того,
Хто, як промінь, у серці моїм...
Я іду... Та, скоріше,- лечу я!
Бо у злеті отім, - і живу!
І кохання своє адресую
Не в конверті. Ось так! – Наяву!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769709
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2018
автор: Андрій Бабич