Доля щаслива – ген за лісом,
Їй вже немає вороття,
Бо темна хащова завіса
Те з блиском,- вкрила майбуття…
Лише у пам’яті світлини,
Кохання першого життя…
Туди думками серце лине
Зі щирістю,- без каяття
Хоч розпустила чорні крила
Велика хмара звідусіль,-
Та те далеке світле миле
Тамує всю душевну біль…
І покриває чистим снігом
Це негараздоме буття
Святим, як мати оберігом
З молитвою своє дитя…
03.01.2018р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769723
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 05.01.2018
автор: Єгорова Олена Михайлівна