Злітають птахи наших душ...
То вниз...то вгору...
То – щиросердно у пітьму!
І в щастя й горе.
Ти не прив'язуй, не кричи
Політ не стримуй!
І думи, й музику, й вірші
Несуть іх крила.
А то крізь терни до зірок
Чимдуж заносить.
Від прірви спиняться за крок-
Й злетять... не спросять!
Під ранок – стомлені й німі
Впадуть на небо...
Та тільки крила їх живі...
Не руш...не треба!
По білосніжжю сипле кров
Новий світанок
Несе надію знову й знов
Упертий ранок.
Куди злітають наших душ
Нестримні птахи?
Колись тобі я розкажу...
Щоб знов літати!
©Тетяна Прозорова
https://www.youtube.com/watch?v=FIznvlqBwSc&list=RDFIznvlqBwSc
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769885
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.01.2018
автор: Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)