Знов Різдво надворі.

Знов  Різдво  надворі-  снігом  засіває,
Мати  коло  кухні  тихенько  співає.
Славить  Бога  -  Сина,  маленьку  дитину:
Коляда,  вінчівка-  радісна  новина.  
Стала  нині,  зранку,  зачесала  косу-  
Сива,  як  голубка-  мов  ранкові  роси.
Плетенку  із  тіста  маком  прикрашає,
У  смачні  пампУшки  душу  всю  вкладає.
У  глиняну  миску  пироги  складала,
На  Святу  Вечерю  діточок  чекала.
Кутя  з  медом  пахне,  вушка  із  грибами-  
Яка  ж  бо  то  радість  прийти  знов  до  мами.  
Тато  сіно  внОсив  тай  Богу  молився,
Свічка  засвітилась,  тихенько  хрестився.
Посходились  діти,  привели  онуків,
Зіронька  вже  сходить,  чути  дзвонів  стукіт.  
Поклякали  разом,  молитву  молили,
В  Божого  дитяти  здоров'я  просили.
Часником  запахло,  що  кути  хоронить  
Від  лихої  долі  родину  боронить.  
Згадували  рідних,  що  уже  у  небі  
Дякували  Богу  у  всякій  потребі.
Промайнули  роки  тай  батьків  не  стало-  
Як  же  того  часу  завше  було  мало.  
Разом  посидіти,  поколядувати,  
Піти  до  родини-  від  хати  й  до  хати.  
Нині  сяде,  мамо,  спогад  на  порозі,
Розійшлися  діти  по  своїй  дорозі.
Тільки  свічку  тату  запалю  Різдвяну  
Тай  заколядую-  вас  обох  помяну.
Залишу  в  куточку  вам  куті,  рідненькі:
Христос  ся  Рождає!  Мамо  й  рідний  неньку...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769987
Рубрика: Присвячення
дата надходження 06.01.2018
автор: Леся Утриско