Знов Різдво надворі- снігом засіває,
Мати коло кухні тихенько співає.
Славить Бога - Сина, маленьку дитину:
Коляда, вінчівка- радісна новина.
Стала нині, зранку, зачесала косу-
Сива, як голубка- мов ранкові роси.
Плетенку із тіста маком прикрашає,
У смачні пампУшки душу всю вкладає.
У глиняну миску пироги складала,
На Святу Вечерю діточок чекала.
Кутя з медом пахне, вушка із грибами-
Яка ж бо то радість прийти знов до мами.
Тато сіно внОсив тай Богу молився,
Свічка засвітилась, тихенько хрестився.
Посходились діти, привели онуків,
Зіронька вже сходить, чути дзвонів стукіт.
Поклякали разом, молитву молили,
В Божого дитяти здоров'я просили.
Часником запахло, що кути хоронить
Від лихої долі родину боронить.
Згадували рідних, що уже у небі
Дякували Богу у всякій потребі.
Промайнули роки тай батьків не стало-
Як же того часу завше було мало.
Разом посидіти, поколядувати,
Піти до родини- від хати й до хати.
Нині сяде, мамо, спогад на порозі,
Розійшлися діти по своїй дорозі.
Тільки свічку тату запалю Різдвяну
Тай заколядую- вас обох помяну.
Залишу в куточку вам куті, рідненькі:
Христос ся Рождає! Мамо й рідний неньку...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769987
Рубрика: Присвячення
дата надходження 06.01.2018
автор: Леся Утриско