Про Різдвяні та інші дива

Є  книжки,  які  хочеться  перечитувати  знов  і  знов,  і  аби  щоразу  -  як  уперше.  На  моїй  поличці  таких  книжок  чільне  місце  посідають  Льюїсові  "Хроніки  Нарнії".  Я,  ледащо,  не  тільки  двічі  (ну,  добре,  тричі)  поглинув  "Хроніки"  в  перекладі  російською,  але  й  подужав  кілька  з  них  в  оригіналі  (наполегливо  раджу  -  читається,  як  дихається).  Мало,  що  там  йдеться  про  речі  магічні,  це  й  зроблено  магічним  чином:  дуже  лаконічний  оповідач  змальовує  перед  очима  читача  цілий  світ,  живий,  справжній,  який  сприймається  всіма  органами  чуття  та  ще  чимось  -  напевно,  тим,  чим  людина  відчуває  дива.

Магія,  дійсна  магія!  -  ось  що  таке  Льюїс;  він  такий  справжній  і  некомерційний,  що  і  комерційний  успіх,  і  любов  читачів  (і  навіть  критиків)  йому  гарантовані.  Це  -  література,  а  не  creative  writing,  яке,  нмсд,  є  її  надзвичайно  точною  копією,  клоном;  але  перша  є  мистецтвом,  а  друга  -  галуззю  промисловості.

Та  в  одну  книжку,  як  в  одну  річку,  не  можна  увійти  двічі.  Перечитування  "Нарнії"  не  приносило  бажаного  відчуття.  Певні  надії  я  покладав  на  переклад  українською  -  але  саме  його  бракувало.  Загалом  відсутність  у  книгарнях  "Хронік"  українською  здавалася  мені  прикрим  і  навіть  ганебним  непорозумінням  (як  і  неперевидання  з  70-х  "Чарівного  кожушка"  Ф.  Мори  або  з  80-х  -  "Пригод  Альфонса  Цитербакке"  Г.  Гольц-Баумерта).

Та,  нарешті,  здійснилося!  Видавнича  група  КМ-Букс  томик  за  томиком  заходилася  друкувати  "Хроніки"  (переклад  Вікторії  Наріжної).  Ммммм...  Ідеального  формату,  приємні  на  дотик,  із  чарівними  ілюстраціями  славетної  Пауліни  Бейнс  -  а  тут  ще  й  свята  зимові,  й  передріздвяний  розпродаж  в  "Книгарні  Є"  (щирі  -50%  і  ніяких  там  підступних  "до"),  і  малий  не  читав  -  все  одне  до  одного,  тож  я  придбав  перші  дві  книжки.  Заздрив,  шалено  заздрив  я  синові,  який  щодня  повідомляв  про  подолання  чергового  розділу:  адже  він  подорожував  Нарнією  вперше!  Та  на  щастя,  застуда  врешті-решт  вклала  мене  в  ліжко,  і  я  з  неабияким  полегшенням  взявся  за  "Лев,  Біла  Відьма  і  Шафа",  доки  малий  зачитувався  "Небожем  Чаклуна"  (як  відомо,  хронологічно  "Небіж"  передує,  але  написаний  був  тільки  за  5  років  після  "Шафи").

Мммм...  Маленьке  диво  таки  сталося.  Я  поринув  у  світ  Нарнії  майже  по-справжньому  вперше;  переклад  таки  має  значення  -  отак  минулого  року  я  несподівано  полюбив  Хемінгуея  у  перекладі  Мара  Пінчевського.  А  малюнки  Пауліни  Бейнс,  оригінального  ілюстратора  "Хронік",  відтворювали  персонажів  саме  так,  як  уявляв  їх  я!  І,  певно,  не  я  один:  малий,  коли  вперше  відкрив  "Шафу"  та  погортав  сторінки,  зупинився  на  малюнку,  на  якому  містер  Тамнус  веде  Люсі  до  своєї  печери  та  зауважив:  "Як  чудово  промальовано  Фавна!"  -  диво,  та  й  годі.

І  на  цьому  дива  не  спинилися.  Я  трохи  буквоїд  і  чималий  зануда;  трапилася  мені  на  сторінці  68  помилка  в  перекладі  "Хронік",  і  я  захлинувся  жовчю  та  заходився  писати  розлогий  лютий  пост,  бідкатися  на  зруйнований  "пір_духа",  скаржитися  фахівцям  і  друзям...  Пост  я  дописав,  та  публікувати  не  став;  проковтнув  жовч  і  пішов  собі  дочитувати  книжку.  Навіщо?  Хто  помітить  помилку  -  той  збагне,  що  й  до  чого;  хто  не  помітить  -  для  того  помилки  не  існуватиме.  А  диво  -  станеться.

У  дитинстві  святковий  настрій  виникав  за  кілька  тижнів  до  Нового  року;  його  відгомін  відчувався  аж  до  кінця  зимових  канікул.  Цілком  слушно  назвати  той  настрій  "передчуттям  дива"  -  диво  таки  ставалося  щороку:  ялинка,  омріяний  подарунок,  різні  несподіванки  тощо,  все,  як  годиться  (а  сам  той  настрій  чого  вартий!  -  та  всього  решти).  На  жаль,  із  роками  і  передчуття,  і  диво  якось  затьмарилися,  принишкли,  змарніли;  цього  року  я  відчув  оте  запаморочливе  піднесення  лише  на  одну  мить,  коли  з  малим  встановили  ялинку.  Він  розрізав  мотузку,  а  дерево,  яке  щойно  видавалося  зеленою  жердиною,  ВШШШШШУУУУХХХХ!  -  і  порозкидало  галуззя  на  півкімнати,  а  мене  охопило  саме  те  -  передчуття  дива.

Але  потім  був  і  другий  раз  -  вчора,  коли  дочитав  "Лев,  Біла  Відьма  і  Шафа".  Ніщо  -  ані  застуда,  ані  помилка  на  сторінці  68  -  не  завадили.  Ну,  ви  тільки  уявіть  собі:  сповнитися  щирим  і  радісним  передчуттям  дива  на  Святвечір!

З  Різдвом  Христовим!  Христос  народився!  Славімо  Його!

7  січня  2018  року

Малюнок  Пауліни  Бейнс

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770053
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2018
автор: Максим Тарасівський