Я звернув на неї увагу, щойно вона з'явилась у ресторані - і вже не зміг відірвати погляду від її прекрасного обличчя і стрункої звабливої фігурки, вдягненої в чорну коротеньку сукню з мереживною облямівкою внизу, що відкривала не менш стрункі ніжки у темних панчохах чи колготках. Її риси обличчя нагадували мені всіх найкрасивіших топ-моделей світу і найвідоміших кіноактрис водночас - Кендал Дженнер і Ольги Куриленко, Джулії Стегнер і Сінді Кроуфорд, - на підсвідомому рівні весь цей набір ідеальних пропорцій жіночої краси в мене асоціюється з поняттям "ідеальна красуня". Досі я таких бачив лише на різноманітних екранах або розгортках глянцевих журналів.
В якийсь момент ми разом опинились в центрі танцполу з хустинками в руках. Вона, очевидно, помітивши, як я не зводжу із неї захопленого погляду, зазирнула зацікавлено в мої очі зблизька, усміхаючись, і у мене раптом промайнула думка порушити неписані правила гри і запросити саме її до поцілунку, поки вона не встигла запросити когось іншого - але в цей момент усі в колі раптом почали танець, під час якого партнери ставали один за одним, спочатку поклавши руки на плечі передніх, тоді опускали на талію, тоді - на коліна - коло вигиналось, наче велетенський пітон, і ми разом із ним.
Згодом, коли хустинка під час наступних танців знову опинилась у моїх руках, я все-таки встиг запросити її до поцілунку - і від хвилювання збився з ритму, коли обійняв за струнку талію, танцюючи в центрі кола, а тоді ледве втримався на ногах, коли ставав із нею на одне коліно на хустинку, аби за мить торкнутися устами її бархатистої щоки і встати щасливим, хоча і трішки, ну зовсім-зовсім трішечки, розчарованим таким занадто коротким зближенням і тим, що не зумів обмінятися з нею бодай словечком - музика була занадто гучною, та й перемовлятися на очах кількох десятків свідків по колу навколо тебе якось було не дуже зручно.
Але щоразу, коли вона разом з компанією чи сама знову поверталась на танцпол, знову і знову, не в змозі впоратися із собою, дивився і дивився на неї, не помічаючи більше нікого.
Коли нарешті оголосили повільний танець, я швидко рушив у її напрямку, протискаючись крізь невеличкий натовп, але, на жаль, очі були не тільки у мене - хлопець, що опинився ближче до неї, вже встиг її запросити, а я, розчаровано помітивши це, різко зупинився і залишився вимушеним спостерігачем. Зауважив, що хлопець почав активно перемовлятися з дівчиною після перших же танцювальних па, нахиляючись їй до вуха, а вона вставала навшпиньки, аби йому відповісти, теж ледь не торкаючись губами його вуха. Але чому після закінчення вальсу дівчина одразу ж покинула зал і пішла в кімнату, де збиралась її компанія?.. Пам'ятаю, коли проходила повз мене, встиг помітити на її неймовірно прекрасному обличчі тінь чи то розчарування, чи то образи. Її партнер по танцю теж теж одразу ж покинув танцпол, але пішов по сходах наверх, на другий поверх ресторану. У мене промайнула підозра, що, можливо, хлопець із дівчиною вже про щось домовились під час танцю, і зараз вийдуть одягнені і зникнуть у невідомому напрямку. За мить вона і справді вийшла із кімнати в напівпрозорій шалі, накинутій на чорну сукню, і моя душа затерпла в очікуванні несподіваного фіналу. Я підняв очі на сходи, перевіряючи, чи звідти не спускається той, хто нещодавно туди піднімався під моїм ревнивим поглядом, але вони залишались порожніми.
У мене ще більше відлягло від серця, коли красуня пішла не до виходу, а до музикантів, очевидно, замовляючи музику. За мить і справді з колонок пролунало привітання якійсь компанії і особисто її очільнику, а з кімнати навпроти як по команді вийшло декілька дівчат і довгов'язий молодий чоловік, що привітально підняв руки і розкланявся навсібіч, дякуючи за присвячення. Дівчата і він почали танцювати невеличким колом всередині великого спільного. Красуня опинилась біля довгов'язого, який відверто виділяв її з усіх, хоча поряд з нею витанцьовували химерні па, намагаючись привернути і до себе його увагу, інші дівчата.
Я повільно пішов сходами наверх, де розташовувалась моя компанія, і помітив за столом зліва, заставленим розграбованими тарілками з їжею і напівпорожніми пляшками з різноманітним алкоголем, нещодавнього партнера красуні по танцю, який самотньо сидів і сам собі наливав і закушував, а на його обличчі застиг дивний вираз, який швидше за все нагадував вираз побитого собаки. "Можливо, впевнений у своїй чоловічій привабливості, зробив їй непристойну пропозицію і отримав відкоша", - подумав я і, змінивши плани, спустився назад на танцпол.
Музика гриміла так, що не чутно було навіть власних думок. Швидкі танці змінювались швидкими, а я ніяк не міг дочекатись зміни їх на повільні, аби на цей раз таки встигнути самому запросити на танець дівчину з неймовірною красою.
Але, на жаль, більше жодного повільного танцю так і не прозвучало. Недолугі "весільні музики", як я подумки назвав гурт, котрий цього вечора супроводжував корпоратив, розкочегарився не на жарт з швидкими груповими танцями і все новими замовленнями від інших компаній, та так, що деколи солістка гурту, не в змозі витягнути високі ноти деяких композицій, "пускала півня", від чого я невдоволено морщився і виходив на вулицю перекурити.
На превеликий жаль, красуня, на яку я накиннув оком, теж ні разу більше не вийшла на танцпол, хоча її колеги і коліжанки час від часу там і з'являлись.
За годину чи дві цих несамовитих танців більшість відвідувачів потомились і потрохи розійшлись по своїх залах, а музики зібрали інструменти і виключили апаратуру. Я теж повернувся до своєї компанії, яка зголодніло спустошувала рештки їжі і питва на столі. Коли ми покидали ресторан, то чули, як представники однієї з компаній висловлювали свої претензії адміністрації ресторану до музичного супроводу корпоративу. "Отже, не я один незадоволений "весільними музиками" - подумки посміхнувся я.
На вулиці ми викликали таксі і роз'їхались по домівках.
Щойно заплющив очі в ліжку, як перед ними знову з'явилось прекрасне обличчя незнайомки. Не знаю, що снилось їй, але мені снилась всю ніч вона.
Наступного дня в обідню перерву прогулявся центром міста в примарній надії її зустріти. Крутив головою на всі сторони, зазирав в обличчя струнких дівчат, які проходили мимо, у вікна автомобілв, що проїжджали повз - але все було намарно. Увечері навіть відвідав один із модних ресторанів все з тією ж вже потрохи згасаючою надією - і знову "дупель-пусто".
"Хочеш насмішити Бога - розкажи йому про свої плани" - насмішкувато нашіптував мені у вухо під час невдалих пошуків мій песиміст всередині.
"Бійся своїх бажань - вони можуть збутися" - зловісно попереджав оптиміст.
"Можливо, і справді в наше місто проїздом із Мілана в Париж і Лондон через Нью-Йорк і Лос-Анджелес зазирнула одна з ангелів Victoria’s Secret - інакше чому ж досі не зустрічав тут такої краси, яку просто неможливо не помітити?" - сам себе розчаровано-жартівливо заспокоював я, згадуючи давню індійську притчу:
***
В одному селищі жив молодик, що дуже довго залишався самотнім. Його запитували:
- Чому ти не одружуєшся?
Він відповідав:
- Я шукаю ідеальну жінку.
Якось він зник і повернувся додому через багато-багато років, зовсім старим і геть посивілим.
Його запитували:
- Де ти так довго був?
Він відповідав:
- Я шукав ідеальну жінку.
- І що, знайшов? - перепитували його.
- Так, - відповідав сивий чоловік і смутнів.
- І що, одружився з нею і прожив довге і щасливе життя? - продовжували допитуватись люди.
- Ні, - відповідав старий і смутнів ще більше.
- Чому? - дивувались всі.
Геть старий і сивий чоловік ставав зовсім сумним і, схиливши голову, ледь чутно відповідав:
- Вона шукала ідеального чоловіка.
29.12.2017 - 07.01.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770081
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2018
автор: Le Magnifique