Загубилася зима серед січневого туману,
Серед вогких, неприємних дощів.
Втратила поетичність душі від нездатності втриматись
На широкій арені днів.
Не знаходила сил,щоб позбутися
Нещирості осені й злив.
А від ранньої романтичності не залишилося
Навіть бадьорих слів.
І не почуєш з її вуст підтримки
І в калюжі знов те саме лице.
Кожен день зима блукає, зазираючи
Людям не у вічі, а через плече.
Мабуть їй соромно від власної полохливості
Від нездатності стати на ноги,
Що людство і світ серед зими – сироти
І вона сама в убранстві вбогім.
У грязюці від плачу постійного
Тихі схлипування під дощем,
А у кімнаті папірці падають
Зимових днів за календарем…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770113
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.01.2018
автор: Nelly