Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769815
Прикраситись збиралось надвечір’я
і засвітило в парку ліхтарі,
там намистинами вони світились
і так блищали до зорі.
Трава зеленувата відтіняє
чорні мережива гілок,
а вище – лиш бузкове небо сяє
у мить вечірню без тривог.
Ця мить продовжиться і блисне
асфальтом мокрим доріжок,
далеким світлом від дороги,
декілька світять зірочок.
Спішать вечірні перехожі
із парасольками удалину,
повториться мить знову,
але такою їй не буть.
Доріжки й лавочки, і знову
хитається верби гілля,
та все ж для пізніх подорожніх
дарує вечір світло ліхтаря.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772456
5.01.2017.
Фотографія Ігора Винниченка:
"Оздоба повечір'я..."
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=10208413865423763&set=pcb.10208413870943901&type=3&theater
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770156
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.01.2018
автор: Светлана Борщ