Убрався Луцьк у білі ризи —
Зими виконує капризи,
Переоформлює думки.
В густих потоках над ярами,
Поземка світлими мечами
Шаліє з вітром залюбки.
У перших променях світанку,
Мороз оздоблює альтанку,
Мережить сонце між алей.
Заковані дерева в іній
Вдивляються у власні тіні
І тулять небо до грудей.
Вистукують криштальні дзвони —
Гілля скидає перепони —
Льодяники з обвислих пліч.
Покрилось інеєм болото,
Де ще недавно позолота
Переливалась сяйвом свіч.
Дзюркоче Стир — прадавня річка,
Снує долиною, мов стрічка,
Між срібноперих берегів.
Не замерзає, не здається,
Допоки холод не проб’ється —
Стулила крила між снігів.
7/01/17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770182
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2018
автор: Lana P.