Цей тихий світ сільських пустинних вулиць –
вздовж розбрелися клени й тополя,
босякуватий вітерець гуля...
Вже червня дні у літо всі майнули,
старий бреде по вулиці сутуло...
Дитинства літо тепле, мов заснуло,
травичку щипає мале козля...
Моя Матуся пісеньку співає –
в городі все нараз, цвіте й росте
і небо всіх цілує, непросте...
В печі надворі хліба короваї
розносять дух флюїдів, цілу зграю...
В саду, при зорях, сяду і заграю –
баян несе мелодію аж в степ...
Ось зовсім недалечко річка плине,
зберу я друзів і гайнем туди –
у прохолоду чистої води,
душі на крилах, я ні в чім не винен...
І думалось, це вічно все не мине,
та "хтось", маршрут життя мого за тином,
вже змалював... Кінчалися меди...
08.01.2018р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770229
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 08.01.2018
автор: Променистий менестрель