Так. Зрадила саме я
Та, яка ненавиділа зраду…
Віддалася у перші довірливі руки,
Що обіцяли розраду.
Довга ніч тягнулася до безкінечності,
І хотілося рвати той сон.
Хтось хапав мою душу в обійми –
Так, якийсь Аполлон.
Він мовчав і водночас здавалося
Не обіцяв ні кохання, ні раю.
Перше слово, яке вирвалось з його вуст
Було впевнене «не покохаю».
Так, зрадила саме я
В котрий раз і йому і тобі.
Я залишилась вночі самотньою,
Проклинаючи дощі;
Клянучи весь світ невпевнений,
Який не віщує добра.
А так хотілося кохати по-справжньому,
Але … не змогла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770311
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2018
автор: Nelly