Січнева стужа. Небосинь.
Дзьобаcточорні за поживу
І очі виклюють, зрадливі,
Коли залишишся один?
Зимова проголодь усіх
Тримає в деякій напрузі.
Вдивляєшся - чужі, чи друзі,
Хто з них ножа встромити б міг?
До благодатної весни
У зграях лишаться спритніші?
Найжиттєздатніше – простіше.
Одноклітинні? Бур'яни?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770392
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2018
автор: Оксана Дністран