А Ніч безсоромно вдивлялась в будинок крізь шибку.
Примруживши зоряні очі творила добро:
звільнивши від хмар надокучливих місяця скибку,
впустила в кімнату чарівну стежину крізь скло.
А там, у кімнаті, в глибокій проникливій тиші -
два тіла, два серця, єднання бажань і думок.
Із місячним сяйвом всі вигини стали видніші,
і лінія долі, в заплутанім клубі стежок.
Одне тільки Ніч не могла все ніяк зрозуміти:
Чому ці земні так радіють Світанку весь час?
Чого ж крім таємної темряви можна хотіти?
Саме лиш її існування - дарунок для вас!
А двоє закоханих втомлені але щасливі,
і вдячні цій Ночі за знайдену віру в дива.
...Ці перші промінчики сонця - легкі та грайливі.
Їх спільний Світанок, їх мрія - це вже не слова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770420
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2018
автор: Юлія Сніжна