Гірка сльоза... Чому гірчить?
То душа плаче, їй болить.
Хто душу може зрозуміти?
Хто може біль отой спинити?
Хіба приспати його сном
й гірким розсипать полином?
О, скільки ж того полину
по всьому світу... Розіллю
з солодкої я краще чаші
всі свої вірші... Хочте... й ваші?
Тут є ромашки і дзвіночки,
дівчата з них зів'ють віночки.
А у отавах - чисті роси,
зберуть їх хлопці у покоси.
Є ранки сонячні, ясні,
усмішками всі квітнуть дні.
Тут гнізда в'ють бузьки крилаті,
і ластів'ята біля хати.
Цвітуть троянди в садку нашім.
З солодкої берімо чаші!..
Пишу про це я неспроста,
хочу, щоб зникла гіркота...
То ж, як життя ясну краплину,
свою любімо Україну!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770482
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.01.2018
автор: Надія Башинська