Вином і сумом повнить осінь келих,
на сонці грані років виграють.
В вервечку снів барвисто-невеселих
поринула моя життєва путь.
Туман тривог думки мої клубочить
і образи летять за неба край,
та пам’ять відпускати все ж не хоче
ласкаве літо й весняний розмай.
Багрянець листям стелиться під ноги
і на узбіччя падає душі.
Іду вперед наосліп, без дороги,
туди, де щедро пишуться вірші.
Туди, мене чекає де безмежність,
де тиск уже відсутній стелі й стін.
Іду вперед, забувши обережність,
туди, де не важливий часу плин…
09.01.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770518
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.01.2018
автор: Олександр Мачула