Іще один… упав на полі брані,
Пташиною знялась душа увись,
А в серці, материнськім, – свіжа рана…
Чи думала вона про це колись,
Що сина доведеться їй ховати,
А землю «братня» рватиме війна,
Й нас кацапня заходиться вбивати –
Росія Київ стане розпинать.
А скільки ж їх повернуться додому,
Скалічених, безногих, без очей!
А з ними – біль і нелюдська утома,
З якими тихих не бува ночей…
Ще не одне здолають вони лихо,
Свій несучи важкий, життєвий хрест,
А Україна, вільна і велика,
Новий собі здобуде Маніфест!
31.08.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770542
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 10.01.2018
автор: Ганна Верес