Ти сама поклала себе в домовину,
Сама ж закопала її.
І тепер до всіх так невинно,
Безсило волаєш:" Допоможіть,
Врятуйте мене від безодні,
Врятуйте від жалю і сліз."
А сама зариваєшся глибше,
Обираючи сама собі біль.
То ж не прикидайся безневинним ягнятком,
Не думай, що усі настільки сліпі.
Ти мазохіст, котрий насолоджується болем
І не потрібне спасіння тобі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770574
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2018
автор: _NL_