Читаю Шевченка на вечір.
Болять плечі від прожитого дня.
Мене нема.
Пустота десь рівні грудей.
Чому люди не люблять людей?
Чому чути постріли в спину?
«Ану давай на коліна!!!»
я чую з останніх новин.
Все без змін.
Все ті ж самі кров і зброя.
Боже, чому я тут, і хто я?
Небо покрите зірками.
Що буде далі з нами?
Маленькими кроками наближаюсь до краю.
Я не знаю що робити,
куди йти, що говорити?
Читаю Шевченка на вечір.
Це моя лінія втечі.
Звір вистрибує з клітки,
кусає глибоко, до крові.
Я не думав що ми не готові.
А ми готові?
В голові не лишилось нічого
Окрім криків, крові і болю.
Будь ласка, кидай зброю.
Підійди, побудь зі мною.
Подивись мені в очі і скажи,
що зробили з нами?
Для чого нам дали у руки ножі?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770594
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2018
автор: lubko