Не варто на стільки
в людях зневірятись...
Лиш менше потрібно
всім їм довіряти.
Як бачиш ти людину
радієш і стрибаєш,
а потім від горя
ледь не вмираєш...
Не варто пускати
кожного в довіру,
бо можуть у тобі
викликати звіра...
Потім всі підряд
одночасно кидають.
Причини й досі
достемено не знають...
А ти тільки плачеш
й собі місця не знаєш.
У спогадах своїх
все глибше копаєш...
Шукай в першу чергу
проблему в собі.
Одразу побачиш -
буде легше тобі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770632
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.01.2018
автор: Andrij Liutyj