Те, що забулося, палає у душі
Прозорим вогнищем в золотокудрій юні.
І затремтіли спогади в сльозі,
Де час годинникар згубив, лише відлуння.
У тихім лісі ще стоїть туман,
Крізь віття б'ється теплий літній ранок.
П'янких троянд розвіявся дурман.
Народжується знов новий світанок...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770647
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.01.2018
автор: Тетяна Глінчук (Ващук)