Дивись уважно, Балатон,
На березі твоєму народився
Той, хто дарує усмішок мільйон,
Тут Імре Кальман вперше публіці вклонився …
Засумував батько – банкрут,
Та не злякав тебе недолі спрут.
Духом не впав … Гроші зібрав.
Рояль старенький другом став …
Не склалося симфонії писати,
Не склалося і довго сумувати.
Провал черговий. Що ж потрібно світу?
Візьму й напишу оперету …
А далі Паула як промінь,
В житті теж оперети повінь.
Вона співає, він їй грає,
Музика світом походжає …
Так 20 років.
Раптом дуже захворіла,
Пішла
Щасливий будь, - просила …
Просила, щоб
Не залишився сам …
Він обіцяв,
Не вірячи дивам …
З’явилась дуже молода дружина -
Раніше в борг купляла каву й щось до кави,
Тепер любила гроші і забави.
Спочатку думав, не любов, вистава …
За трьох дітей у подарунок
Подарував Фіалку із Монмартра.
Коли ж надумала з французом утікати
Маестро не бажав протестувати …
Та передумала раптово,
І повернулась в рідне коло …
Француз красивий, в танцях вправний,
Але старий дивак - коханий ...
А далі сталася біда …
Жива обличчя тільки половина.
Коли заснув, душа пішла
Сумує не одна країна …
Любов свою лишив
На сцені і в житті.
Він дуже не спішив,
Ніхто не буде в самоті …
*[i]Кілька моментів з життя Імре Кальмана[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770662
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2018
автор: Дружня рука