Кругом люди, люди, люди...
Ой, людоньки,
Скільки ж це вас?
І куди оце котиться
Людство?
А Людина де?
Людина як неповторність
І одвічна загадка.
А ти її вивчай, розгадуй,
Попробуй зрозумій і ...
Полюби.
І відкриєш в собі
ЛЮДИНУ,
Людину, яка прагне
Вдосконалюватись,
Яка вчиться любити.
Бо Любов і краса
Порятують цей світ.
Краса душі -
Великий скарб.
Коли його втрачають
ЛЮДИНОЮ людину
Не називають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770669
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2018
автор: яся