Прощання повернуло у реальність,
Не думав я, що молодість мине.
І смуток вмить змінив вчорашню радість,
Зробивши із веселого – сумне…
Я молодості вдячний і по нині,
Що душу гріла протягом років.
Що не давала вирости гордині,
А вибрала у друзі козаків.
Дала здоров’я, розум, трохи сили,
Обдумавши робити кожен крок.
Не раз з біди на плечах виносила,
Прожитий кожен день був, як урок.
Настала зрілість і неждано старість,
Та молодості ще живі роки.
Пропала сила, та з’явилась мудрість,
Тепер усе, як кажуть, навпаки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770708
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.01.2018
автор: СЕЛЮК