Скулити... Ну так... Щенятком.
Питаю про себе в долі.
Не бути вже геть дитятком.
І спати лишень у полі.
Не вірити в казку, диво,
Не знати, що є принцеси.
Блукають ще десь щасливі,
Рецептом вписані в п'єси.
Скількох ти навчила щастю!
Скільком дарувала віру.
І біль приймеш як причастя,
І схочеш в звірячу шкіру
Сховатись... Біль понад міру...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770720
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2018
автор: Відочка Вансель