Серця набат. І по венах розпечена кров.
Не чую думок - я в твоєму, мій милий, полоні.
Ти - мій всеосяжний вогонь. І я стрімголов
себе розпашілу, без остраху, в твої долоні
кладу, власноруч віддаю. Все що хочеш бери!
Лише б тільки твоє тепло у собі відчувати.
Грій, обпікай, розгорайся щосили, пали.
Це так неможливо й прекрасно у цьому згорати.
Палати, зітліти ущент - вже я згодна на все!
І в опіках тіло від жару твоїх поцілунків.
Цей вир полум'яний схопив і нестримно несе
до спільної коди. Губами мільйон візерунків
на тілі моєму, як на полотні, залишив.
І разом зі мною згорати до ранку лишився.
Усе до останку віддав, кожен дотик прожив...
...Та в обіймах моїх, за мить, уже знов розгорівся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770735
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 11.01.2018
автор: Юлія Сніжна