Я станцюю на лезі –
На срібній заточці півмісяця.
Плач за мною, коханий, розврунюйся дикими травами…
Я крещендо,
Я шал,
Я заверчена світлом, як саваном, –
Недоспівана пісня шамана гортанна. І кришиться
Спокій чорних зірок на долоню дрібними агатами.
©Рудокоса Схимниця
Спокій чорних зірок опадає на тіло під шатами
Лиш одна в ложесна не лягає квазаром агатовим
Не зійшла на поталу мені та прислужникам адовим
Віфлеємський алмаз, не вимірний земними каратами
Вируватиму я, що край леза огнивом засвітиться
(Як колись Саломе танцювала для п'яного Ірода
На відзнаку за що, він занадто коштовну офіру дав)
Хай примерклі сузір’я займуться в сатинових китицях!
Я терпітиму. Біль струменітиме в землю гранатами
і вбиратиме краплі страждання зміїного плоскінь. Ці
мужі конопель отруту ковтають, а довгих кіс кінці
оплітаються стеблами в пасмо. Ніхто і не знатиме …
© Марґо Ґейко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770816
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2018
автор: Марґо Ґейко