Життя забарвлене барвами
не завжди яскравими
воно майорить на спустілих стежках
чому ми сумуєм за давніми,
людьми й почуттями, що в наших серцях?
Чому ми стаємо тривожними?
Вже більше нема надухмяняних трав
вже пусто де мріяв, де вірив і грав
кімнати вже стали порожніми.
Чому ми не можемо відпустити, тих людей що не з власної волі покинули нас?
вже, пройшов час....
а стало по іншому жити
без них
і ніхто не замінить їх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770839
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2018
автор: Марина Мариніна