Послухай!.. Я багато йшов життям…
Зневірився… В пориві почуттям
Не довіряв, не бачив в тому сенсу.
Давно не виявляв вже інтересу
До справ кохання, просто працював.
Колись я, звісно, пристрасно кохав
Все те минуло, як і біль минула…
А ось тебе побачив і майнула
Шалена думка: «Та вона моя…»
Тому потроху, тихо, звіддаля
Почав спостерігати за тобою…
Повір мені, і думкою кривою
Не міг образити тебе, моє Дівча…
Ніколи не боявся ні меча,
Ні куль, ні ворогів, ні злої долі.
І цінував краплини тої волі
Яку подарувало всім життя…
Та ось якісь незвичні почуття
В серці з’явились і тебе бажають…
Не знаю як по справжньому кохають,
Але мені потрібна тільки ти!
Я знаю подих горя й самоти,
Я бачив біль життя в очах у тебе…
Тому забрати хочу я до себе
Тебе, мій Ангел, й до кінця життя
Плекати ніжні, справжні почуття
Лише для тебе, Ластівко єдина!...
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770882
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2018
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко