Отут мій край,де є моя хатина,
Де мої прадіди і прабабці жили,
Де народилась і моя дитина,
Звідкіль і паростки роду мого пішли.
Вузька стежина в"ється аж до хати.
По ній ходив я більше двадцять літ.
Тепер не раз усе хочу згадати
Навіть і те,як юним ішов в світ.
Села поля,діброви,сади,луки
Майже усі описані в віршах.
Вони й сьогодні несуть в душу звуки
Так мелодійно,любо у словах.
Вечірнє сонце вже спішить за гори,
А там і нічка скоро надійде.
Покриє темінь всі наші простори,
Поки аж вранці сонечко зійде.
А я присяду трошечки на латі
Й думками піду у своє село.
І,наче знов,побуду в батьків в хаті,
Де моя юність й дитинство пройшло.
Тому дивлюсь й замислююся,друзі,-
Яке прекрасне все ж таки життя.
То не чорнім його,тримаймо у заслузі,
Й кажім про нього лиш гарні слова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770925
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2018
автор: Дашавський поет