Я ловив мурах,
що стадами ганяли по твоєму тілу…
Я терпів твоїх рудих, червоних тарганів,
інколи смішних, інколи роздратованих…
Був зимою пекучою, і трепетним літом,
та завжди скованим…
Замки і замки слів то зачиненими,
то не приступними…
Музика з очей падала
ріками радості та смутку,
що розбивалася об сірість рутинну,
або замерзала прозорими кристалами
нерівномірно,
розкинувшись по місту
на якому світ зійшовся клином…
Стукає пам'ять в броньовані двері ледь чутно…
Я відкривав тебе та не зміг…
В лютому ллється весна,
усе простолюдне,
усі просто люди,
але не я…
.
.
.
не я…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770996
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2018
автор: Матвійчук