Так тепло...наче ти торкнувсь руки,
немов створив якусь нову стихію.
Тебе я пронесу через роки
в душі своїй. Інакше не зумію.
Чарівний блиск прозорих фіанітів
знаходить відблиск у моїх очах.
Немов на сцені, під вогнем софітів
завмерла я - в душі наївний страх,
що може все це бути нереально...
Та захвату усе ж сильніша суть.
Усі слова про "просто" і "банально" -
то не про нас. Думки уже несуть
мене туди, де весни веселкові,
де небеса - без краю і кінця.
Де поцілунки, сповнені любові -
там наші обіймаються серця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771039
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2018
автор: Юлія Сніжна