Тридцять шість з половиною градусів мого тіла.
Здається, що все саме так, як я цього хотіла.
Напевно, здається, та хто ж про це знає.
Лиш знаю напевне: Чудес не буває.
Сто сімдесят сантиметрів мого росту.
Я хочу одного: Щоб все було просто.
Та, мабуть, так й не буває на світі
Щоб всі завжди ситі, щоб всі обігріті.
Одиниця із якості мого власного зору.
Все буде по-іншому, та зовсім не скоро.
Кажу, що досить дивитись на світ наївно.
Не намагайся, не все має бути чарівно.
Дев'яносто на шістдесят артеріального тиску.
Ніхто не отримає і найменшого зиску.
І допоки світитиме мені наше сонце,
Я ловитиму промінь у своїй долоньці.
Сто відсотків роботи великого мозку.
Не хочу ліпити химер більше із воску.
Шукатиму посмішку холодного місяця.
А решта - байдуже, нехай собі бісяться.
Тридцять шість з половиною градусів мого тіла.
Нехай все буде так, як я цього хотіла.
І що б нам завжди не здавалось,
А, може, диво таки траплялось?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771064
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.01.2018
автор: Чудна Пташина