Тускне троянда, чахне потихеньку,
Не видко тої гордості у ній.
Спадають всохлі пелюстки маленькі,
Залишені несповнених надій…
А зранку роси нагорнули сльози
І пригадалось все її життя.
Згадалися ворожчині прогнози,
Якби ж тоді теперішнє знаття.
Та є доньки, розквітнути ще мають
І покотилась по стеблу сльоза…
Вони про себе гордо нагадають,
Та гордість пропаде, немов роса.
Задумалася спозаранку роза…
Замилувалась… Доні ж на виду…
І бігли по колючках її сльози
Пригадуючи долю молоду…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771069
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2018
автор: СЕЛЮК