Плив поволеньки місяць щербатий,
Мов надкушений стиглий кавун,
А навкруг нього зорі яскраві,
Мов зернятка розсипані тут.
Усміхається він, десь донизу
Сипле сяйво, мов срібло з ковша
І сідає воно на ялини,
Зачаровані ним ті стоять.
Як вітрець прилетить і подмуха,
То гойдаються легко гілки,
Наче велетні.Ти лиш послухай,
То не скрип, а цікаві казки.
Сяйво місячне, наче накидка
Королівська на плечах дерев.
Але нічка мине дуже швидко,
Казку ранок від нас забере.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771085
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 13.01.2018
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський