Боєць, ти знаєш скільки років «німому» наслідуванню?
Дурних думок створених «не тими»?
Як ти любиш усе ускладнювати, старе розбирати,
Тобі хотілось жити та ось… треба вмирати.
Скільки людство себе пам'ятає (ніби пам'ять відшибло),
Їх нерозумність, ще й зовсім не вбила.
Хай же дух твій єднає, на ноги встає,
Добро повірте ще є… є!..
22.ІІІ.12.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771113
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.01.2018
автор: Северин Лісничівський