Ми пов'язали себе з хибними речами.
Ми пов'язали себе з хибними людьми,
І навіть дехто з них народжений був нами.
Ми знаємо одне життя — життя в пітьмі.
Ми пов'язали себе з зовнішнім, несправжнім,
Примарливим, облудним, хибним світом снів.
Тому нам у житті буває зле і страшно,
І набагато зліш, страшніш, ніж на війні.
Тому не впевнені ми у житті ні в чому:
Ні у майбутньому, ні в інших, ні в собі.
Ми загубились. Ми пішли колись із дому.
І ось проводим час за хибне в боротьбі.
Хто ми і звідки? І чому ми тут страждаєм?
Ми — вічні душі. Ми із вічності. І в нас
Приховані скарби, що ми про них не знаєм,
Але шукаєм їх, шукаєм повсякчас.
Але шукаєм ми їх зовні, де нема їх.
Тому й страждаєм, що шукаємо не там.
І тільки той, хто їх знайшов, достотно знає,
Де вони є, бо скористався ними сам.
Знання, як ці скарби знайти, просте і ясне.
Двадцять хвилин його отримати бере.
І двадцять років, сповнених відкрить прекрасних,
Займає практика. І ти стаєш царем
Свого життя, яке було злидарським досі,
Яке проводив ти в пітьмі і в ланцюгах.
Це не питання віри. Це є справжній досвід
Всіх, хто пройшов цей гарний і величний шлях.
[i]07.02.2016
Донбас
Із циклу віршів 2015-2016 років "Світоч любові" www.PetroRuh.com/2015.html[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771144
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2018
автор: Петро Рух