Не може щастя вижити в отруті,
Що на’вколо випорожняє зло.
Це, мов троянда зрізана у скруті,
Розтоптана, прикушена козлом.
*
Краса дівоча – інтер’єр.
Злетить, як з терну білий квіт,
Залишаться кислинки і шипи…
А може, мед у поцілунках й діти!
*
Живи Україно щаслива і вільна,
На Славу Народові Богом дана!
Земля процвітає, та сонцем зігрітая,
Дітьми приростає – Твоє майбуття!
Хлібом і долею, рідною мовою
Хата наповнена, Рід процвіта.
Дорогою радісно йдемо й переможемо
Ворожії ревнощі, біль та розбрат.
Єднаймося Долею братове-добродії
В ім’я Батьківщини й свого майбуття!
Ми – нація гордая! Ми – нація вольная!
І дай Нам о Роде і щастя й добра!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771157
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2018
автор: ViFoBor/